Клініко-рентгенологічні взаємозв’язки у хворих на пароксизмальну форму вегетативної дисфункції на фоні функціональної нестабільності шийного відділу хребта

Результати дослідження та їх обговорення. Відібрано 43 дитини з пароксизмальною формою вегетативної дисфункції, у яких виявлено нестабільність в шийному відділі хребта. Серед обстежених дітей 28 (65,1%) дівчаток та 15 (34,9%) хлопчиків. За даними рентгенографії у 25 (58%) хворих виявлено тільки нестабільність хребців, у 10 (23%) дітей нестабільність поєднувалась з ознаками раннього остеохондрозу, у 8 (19%) на фоні нестабільності шийного відділу хребта виявлено також порушення постави у вигляді сколіозу або кіфозу. Всіх хворих було розподілено на дві вікові групи: від 8 до 13 та від 14 до 18: з нестабільністю ШВХ – відповідно 6 і 19, нестабільність з проявами остеохондрозу - 2 та 8, нестабільність з порушенням постави 2 і 6 відповідно. У 85% випадків нестабільність рентгенологічно визначалась на рівні сегментів С3-C6 ШВХ. Саме в цих сегментах виявлено початкові прояви остеохондрозу.

В групі обстежених дітей більше половини мали затяжний перебіг захворювання. Так, тривалість основних симптомів від 1 до 6 років мали 72% дітей, від 3 до 6 місяців - 20%, у решти 8% дітей анамнез захворювання спостерігався до 3-х місяців. Із анамнезу життя відомо, що 16 (37,2%) матерів хворих дітей мали тяжкий токсикоз під час вагітності, загрозу переривання вагітності - 13 (30,2 %) матерів, нефропатію та гіпертонічні кризи - 6 (13,9%) жінок. Фізіологічний перебіг пологів відмічався тільки у 15 (34,9%) випадках, в той час як стрімкі пологи визначались у 7 (16,2%) матерів обстежених дітей, акушерська допомога надавалась 8 (18,6%) жінкам та ургентний кесарів розтин був у 13 (30,2%) жінок. Вказані проблеми під час вагітності та допоміжні методи при пологах можуть стати причиною перинатальних пошкоджень шийного відділу хребта та сприяти віддаленим наслідкам таких травм, у вигляді ранніх дегенеративних змін в ШВХ. На користь перинатальної травми вказують дані анкет пророзвиток дитини на першому році життя. Так, у 2 (4,6%) дітей відмічалась пологова травма у вигляді перелому ключиці, у 4 (9,3% ) кефалогематома, 6 (13,9% ) мали рефлекторну кривошию, у 3 (6,9% ) дітей неврологи відмічали затримку стато-динамічного розвитку та 2 (4,6% ) мали затримку психо-передмовного розвитку. В інших дітей фізичний та психо-емоційний розвиток відбувався згідно з віком.

За допомогою методу анкетування проведено детальний аналіз скарг хворих дітей. Більшість дітей пред’являли скарги характерні для пароксизмальної форми вегетативної недостатності (рис.1).

Звертає на себе увагу, що значна кількість дітей мали скарги на запаморочення - 97,2% , слабкість - 81,4%, роздратованість - 86,1%, зниження настрою — 76,8%. Більше половини хворих відмічали втрату свідомості -58%, погіршення пам`яті (55,8%), підвищене потовиділення на долонях та підошвах (67,4%), іноді зниження артеріального тиску (69,8%), погіршення сну (58,1%), зниження успішності у навчанні (60,4%), болі в животі (67,4%) та болі в області серця і за грудиною — 65,1%, утруднене дихання -55,8%. Також третина хворих мала незначне підвищення артеріального тиску 48,8%. Потрібно звернути увагу, що у 18,6% дітей з ПВН відмічаються коливання артеріального тиску протягом доби (вище та нижче середніх показників).

Практично у всіх пацієнтів реєструються запаморочення або втрата свідомості, що пов’язано, на наш погляд, зі зміною вегетативної регуляції каротидного та вертебробазилярних (ВБ) судинних басейнів. Доведено важливу роль ВБ судинного басейна в забезпеченні життєдіяльності ствола мозку. Оскільки нейрогенна система ствола мозку забезпечує життєво важливі функції (серцебиття, дихання) дефіцит кровообігу неможливий. Під час втрати свідомості відбуваєтьсяпідключення до кровообігу каротидного судинного басейна через Велізієво коло для покращення кисневого забезпечення ствола мозку. Отже запаморочення та повна втрата свідомості можуть бути розцінені як прояви корекції кровообігу в вертебробазилярному басейні.

Рис. 1. Скарги хворих на ПВН, пов`язані з наявністю вегетативних порушень

Цікаво, що частота зустрічаємості скарг була не однаковою. Хворі відмічали скарги «часто», якщо вони виникали кожного дня, або не менше трьох разів на тиждень та «рідко» при частоті кілька разів на місяць. Так, серед скарг, характерних для вегетативних дисфункцій, «часто» у дітей виникали: підвищена втомлюваність (58,2%), слабкість (55,8%), роздратованість (44,2 %), підвищене потовиділення (44,2%), зниження настрою (41,9%), болі в ділянці серця та за грудиною (39,5%), болі в животі та погіршення пам'яті (34,9%).

Крім того, скарги, характерні для вегетативних дисфункцій, поєднувались зі скаргами, які свідчать про порушення в шийному відділі хребта (рис 2). На рис. 2 видно, що 97,7% дітей скаржаться на головний біль, при цьому у 72,1% біль був у потиличній області. Також значна кількість дітей відмічали біль та відчуття втоми в шийному відділі (88,3%), що посилювався при поворотах голови у 65,1%.

У 93% хворих були запаморочення та більше половини (50,4%) відмічали шум у вухах. Крім того, болі в спині виникали у 83,7% дітей. Третина дітей мала порушення зору - 44,2%, відчуття оніміння в руках - 41,8%. Слід зазначити, що головний біль у хворих на ПВН з патологією ШВХ мав постійний характер, супроводжувався нападами нудоти (27%), а іноді і блювання, часто проявлявся в ранкові часи після сну, що має діагностичне значення та підтверджує їх вертеброгенне походження.

Зустрічаємість скарг, пов`язаних з патологією ШВХ, також була не однаковою (рис.3)